Вівторок, 17.10.2017, 17:11
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
історія закладу [49]
Історія класів [0]
історія України [3]
Пошук
...
Головна » Статті » Історія » історія закладу

Спогади про навчання в школі
СПОГАДИ ПРО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

Завершились роки виховання в дитсадку, і постало питання його продовження в школі. СШ №1 користувалась в місті доброю славою, і цілком зрозуміло, що батьки хотіли, щоб я ходив навчатись до неї. Однак саме слава цього навчального закладу і пошкодила мені, бо коли понесли мої документи, то виявилось, що бажаючих багато, і мені відмовили з причини простої – так як я народився 23 жовтня, то не прийняли мене, бо на 1 вересня мені ще не було 7 років (тоді навчання в школі починалось з 7 років). Ось чому я спочатку перші три класи вчився в СШ№15, яка була ближчою до мого місця проживання (тоді я ще жив на вулиці Червоноармійській). 

Але, що має статися, те станеться. В 1980 році мій батько нарешті дочекався розподілу квартир з автокранового заводу і ми отримали квартиру на вулиці О.Герцена (тепер П.Орлика). Це визначило, що в цьому році батьки перевели мене на навчання в СШ №1. Директором школи тоді був Мирослав Ковалишин. У моїй паралелі 4-их класів були чотири – я потрапив в 4-Б клас. Моїм класним керівником стала Олена Йосипівна Яців – вчитель російської мови та літератури.

Олена Йосипівна відзначалась добротою і цим всі користались – вона вислухає керівництво школи, схвильована до нас прибіжить, почне нас виховувати і говорити, що маємо робити, а ми кивали і що могли робили, але дуже не спішили, тому дещо лишалось так і не зробленим.

Ще в СШ №15 я вступив в ряди жовтеняток і в СШ №1 доводилось брати участь у суспільно-політичному житті школи – малювати стінгазети, збирати макулатуру, і працювати на суботниках. Активними учнями класу в цій сфері були Уздиган Оксана (тепер працює в Дрогобицькому ДПУ), Григорович Андрій (тепер працює в Дрогобицькому ліцеї), Ніколаюк Галина (тепер спільно працюємо в СШ №1), Марків Галина (одружилась за кордоном України), Блажкевич Оксана (виїхала з України). Робота кипіла велика, а з кожним роком ставала все більшою. Настав час поступати в комсомол. Натхненні нашими старшими наставниками, ми старанно вчили статут і програму ВЛКСМ, готувались до випробувань – щиро вірячи у важливість комсомолу для радянських громадян. Як наймолодший в класі, я поступив в комсомол майже останнім.

Серед паралелі наших класів тривало невидиме змагання нашого класу з класом "А", класи "В" і "Г" були більш активними в інших сферах шкільного життя.

За роки навчання в СШ №1 нас вчили багато вчителів.

Директор школи, Мирослав Ковалишин, нас не вчив, але в коридорах школи, коли він проходив, зразу зупинялися швидко і всі ввічливо давали дорогу. Враження від нього залишилось дотепер – спокійний, врівноважений вчитель. Яким він був при "вихованні", я не можу сказати, бо ніколи не хуліганив і до нього в кабінет для профілактики правопорушень не попадав. Однак склалось враження, що він рідко коли особисто виховував учнів, а більше це довіряв класним керівникам і завучу з виховної роботи. Вчителі школи досить тяжко переживали (морально) виклик до директора, що свідчить про його вимогливість та пунктуальність у перевірянні виконання своїх наказів.

Вчителем української мови та літератури були  Ніна Павлівна Федорчук, а пізніше Ірина Іванівна Коцан.

Вчителем алгебри і геометрії – Вацяк Людмила Георгіївна.

Вчителем англійської мови – Домбровська Лариса Іванівна, Фірман Романа Мечиславівна, Луцька Віра Василівна, Молчанова Фаїна Львівна і ще декілька, які викладали у нас недовго. Майже кожних два роки мінялись, як бачимо, вчителі англійської мови.

Вчителем історії – Кочиндик Мирослава Ярославівна, Рубчук Василь Петрович.

Вчителем фізики та астрономії – Блажкевич Роман Григорович.

Вчителем хімії – Мельник Марія Іванівна.

Вчителем географії – Цуп Ганна Іванівна. Мороз Йосип Миколайович нас не вчив, приходив тільки на заміни.

Вчителем біології – Хімчук Наталія Максимівна.

Вчителем фізкультури – Гаврилик Мирон Юліанович, Маландій Галина Яківна.

Вчителем трудового навчання – Дівчур Степан Петрович, Конколь Юліан Михайлович (у хлопців).

 

Вчителем музики – Кочиндик Степан Володимирович, Цісінська Леся Михайлівна.

Дуже важко було вчити правила з української мови та вірші з української літератури. Часто організовувались ювілейні виступи до дня народження Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка в малому і великому залі Дрогобицького міського будинку культури (тепер Будинок просвіти). Вчителі також організовували сценічні постановки. Дотепер пам’ятається сценка з твору Лесі Українки "Лісова пісня", коли роль "Того, що греблі рве" виконував Тарас Хрущак. Для того, щоб грим і борода добре тримались, він змазав клеєм ПВА лице, а потім приліпив бороду з паклі і став справжнім дідуганом. Однак пізніше зняти бороду було важко – мистецтво вимагає жертв.

Вацяк Людмила Георгіївна завжди відзначалась професіоналізмом, швидкістю і точністю математичних знань, намагалась завантажити до кінця уроку. Багато дітей не встигали за нею, і вона знову поверталась, щоб всі досконало зрозуміли тему уроку.

Вчителів англійської мови було багато, і це заважало вчити іноземну мову, бо в різних вчителів була інша вимова та вимоги, із зміною вчителя завжди доводилось довгий час привикати.

Історія в школі мене не дуже цікавила, щоб сказати якось особливо. Однак через те, що я багато читав в дитинстві різних книг, то історія давалась мені легко і я багато в ній розумів. Мирослава Ярославівна завжди проводила урок в спокійному темпі і підводила учнів до самостійного вирішення і розв’язання теми уроку. Василь Петрович був більше жвавим вчителем, і більшість вчились у нього через його азарт до історії. Великим недоліком вивчення історії в той час було те, що вона була надмірно заідеологізованою  твори Леніна, Маркса, Енгельса, матеріали з’їздів КПРС і ВЛКСМ. Історію України вчили тільки в четвертій чверті.

Роман Григорович Блажкевич відзначався досвідом та знаннями. Його уроки це завжди були випробовування наших знань, а оскільки цього учні ніколи не люблять, то його, в деякій мірі, боялись. Що б він не зробив, всі вважали, що це він робить спеціально, аби нас зловити на помилках. Вже через багато років я зрозумів, що Роман Григорович просто робив свою роботу і намагався нас навчити, а ми впирались як могли. Уроки фізики були цікавими своїми дослідами і приладами. 

Марія Іванівна Мельник також старанно нас вчила, показувала досліди, хоч реактиви і тоді вже були дефіцитом. Запам’ятався дослід з лужними металами. Марія Іванівна принесла банку з олією, а всередині метал. Тоді пояснила, що ці метали дуже активні і на повітрі їх зберігати не можна, бо вони спалахують. Після цього вона ножицями відрізала крихітний кусочок і витягнула на повітря, пройшла, можливо, секунда, яка для нас розтягнулась в хвилини, - і кусочок спалахнув. Для нас це було чудом, яке показувало значення наших знань.

Подібною була Ганна Іванівна Цуп, яка, маючи великий багаж знань і досвід, провела нас по всьому глобусу і країнам світу.

Хімчук Наталія Максимівна запам’яталась дослідами – то виварювали чи палили кістку, як змінюються від цього її властивості, розглядали клітини шкарлупи цибулі і т.д. У власності школи була ділянка землі по вулиці Сагайдачного, куди на уроках трудового навчання і біології, ми з лопатами, під керівництвом Наталії Максимівни, ходили копати і садити рослини.

З 2 класу я ходив на секцію легкої атлетики в спортивну школу, і тому уроки фізкультури були для мене приємною справою. Часто ходив бігати за школу на стадіон автокранобудівника, бігали естафету на приз дрогобицької газети. Школа в той час була, на мою думку, більш спортивною і особливо добре йшли справи з баскетболу. Баскетболістами були Юрій Хай, Олег Попів, Ярослав Мисишин. Добре запам’ятався факт, коли проходили змагання між хлопцями в таборі праці і відпочинку в Миколаївській області і Юрій Хай віджався на кулаках від землі 60 разів, а решта - ледве 25 разів.

– вела два-три хори, грала на баяні на святах, допомагала проводити музичні свята класоводам і класним керівникам. Однак, завантажена практичною роботою, вона мала мало часу на вивчення теорії і граматики музики.

В позаурочний час ми брали участь в різних виховних заходах і справах. Одні подобались, а інші не дуже.

 

Після 7, 8, 9-ого класів наші учні їздили в Миколаївську область на збирання урожаю овочів. Це було веселе заняття. На роботу ходили чим раніше і вже в 12.00 повертались з поля, а далі відпочивали. За роботу отримували гроші.

У старших класах "А" клас став математичним, а наш клас, "Б", - профіль в трудовому навчанні. Дівчата разом з хлопцями працювали на токарних верстатах – виробляли продукцію для наших шефів, Долотного заводу. Конколь Юліан Михайлович був чудовим наставником, природженим робітником і фахівцем своєї справи. Здавалось, що для нього нічого неможливого немає.

Великою справою для школи був КІД – Клуб інтернаціональної дружби. В цьому клубі керувала Корнелія Семенівна Глинська, але про цей клуб нічого згадати не можу, бо я не брав в ньому участі. Пам’ятаю, що вони їздили на фестивалі в Арзамас, в Цілиноград, до нас приїжджали різні делегації.

 

Кундис Володимир

Категорія: історія закладу | Додав: wolfstar (16.08.2013)
Переглядів: 1067
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
...
Copyright MyCorp © 2017 - м.Дрогобич, вул. П.Сагайдачного, буд. №19