П'ятница, 17.11.2017, 21:31
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
історія закладу [49]
Історія класів [0]
історія України [3]
Пошук
МОН України
Відділ освіти
Інтелект України
Головна » Статті » Історія » історія закладу

Спогади про дослідження історії гімназії
СПОГАДИ 
ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ГІМНАЗІЇ

Колишня тоталітарна система – Радянський Союз  впала. На Україну повіяв вітер відродження не тільки національного духу, але й історичних цінностей, надбань галицького народу. Саме таким надбанням і була "Приватна коедукаційна гімназія Українського Педагогічного Товариства "Рідна школа” імені Івана Франка в Дрогобичі з українською мовою навчання”, яка була побудована методом народної будови у 1928 році.

 

Коли почалися демократичні перетворення у Дрогобичі, в 1990 році до середньої школи №1 завітали випускники колишньої гімназії пп. Мирон Дутко, Надія Костик, Левко Луців. Вони подали ідею відзначити 70-річчя української гімназії. Чому не з 1928, а з 1921 року? Тому що попе­ред­ни­цею сьогод­ні­ш­ньої серед­ньої школи №1 бу­­са, яка роз­та­шо­вувалась на вулиці святого Івана (сьогодні вулиця Мирона Тарнавського, приміщення туберкульозного диспансеру). Коли перебралася в нове приміщення українська приватна гімназія з вулиці св.Івана (різні дати  1930, 1928 (флюгер, архів в м.Самборі), то вона знаходилася у верхніх поверхах (їх було 3), а нижнє, або партерове приміщення, зайняла українська вселюдна школа ім.Т.Г.Шевченка, перейшовши сюди із Народного дому (нині підсобні приміщення Дрогобицького драматичного театру ім.Юрія Дрогобича). Директором тут працював Степан Гаврищук, родом зі Львова, і потім повернувся до Львова. Учителі – Магдалина Созанська, Магдалина Воробець, Марія Кіцила, Марія Гавдяк, Ярослав Гретчак, Іван Василенко, Костянтин Ніщинський та інші.

Та повернемось у 90-ті роки. Директор школи М.Г.Ковалишин викликав мене, а я тоді працював заступником директора з виховної роботи, щоб остаточно вирішити питання про святкування ювілею. Питання було вирішено позитивно. В короткім часі було створено організаційне ядро, до якого увійшли М.Г.Ковалишин – директор школи, голова; В.П.Рубчук – заступник директора школи з виховної роботи, заступник; М.Дутко, М.Костик, Л.Луців, Лялюк, Покиданська, Л.Вітвицька – колишні гімназисти, пізніше було дообрано К.С.Глинську. Свято було призначено на травень, але у зв’язку зі святкуванням 900-річчя Дрогобича і відкриттям пам’ятника Т.Шевченку, перенесено на вересень.

Необхідно було провести величезну роботу. До підготовки свята був залучений весь педагогічний колектив. Почалася не тільки організаційна, а й пошукова робота.                 

 

Так, вчителі Й.М.Мороз та О.Й.Яців працювали в архіві у м.Самборі, де знайшли матеріали, що навчання в нинішньому приміщенні СШ №1 почалося саме у 1928 році. Група викладачів почала працювати над не легким, проте вельми важливим завданням – створенням книги, що висвітлювала б систематизовану історію гімназії – СШ №1. Почав цю роботу викладач гімназії, відтак вчитель математики Михайло Попель, який написав давню історію гімназії. Вчителі історії М.Я.Кочиндик, О.В.Лепак та Й.М.Мороз збирали, систематизували та оформляли матеріали функціонування української гімназії та середньої школи №1. Як наслідок – у 1991 р. вийшла у світ книга "Рідна школа в Дрогобичі”, яка і зараз є основним джерелом вивчення історії зародження та діяльності нашого навчального закладу.

 

На одній з організаційних нарад я подав ідею створення музею історії школи. Було виділено приміщення для організації музею. Почався збір матеріалів. Налагоджувались зв’язки з випускниками гімназії. Найбільшу ношу по зібранні матеріалів взяв на себе колишній гімназист Мирон Дутко. Майже всі фотографії, які поміщені на стендах, він збирав, робив з них копії. Протягом року збирали матеріали до музею. Було вирішено музей оформити і відкрити в час святкування 70-річчя гімназії. На Дрогобиччині, як і по всій Україні, після розвалу СРСР, наступила криза, - ні грошей, ні матеріалу, а оформляти треба. Винайшли трохи грошей і оформили стенди. Директор школи М.Г.Ковалишин домовився з тодішнім директором Дрогобицького долотного заводу Т.Я.Іликом, що за оформлення стендів буде оплачено по спонсорському рахунку. Я з художником В.Зенькіним, який оформляв стенди, пішли на долотний завод, пред’явили накладні, - гроші були перераховані. Матеріали стендів дали для музею гімназисти.

Крім музею, було вирішено оформити меморіальні дошки і відкрити їх на будинках, де жили викладачі І.Чмола та Бурко, на фасаді СШ №1 та будинку-бурсі, де вчився генерал-хорунжий Грицай. Дошки ці виготовив комбінат комунальних підприємств за сприянням директора В.М.Хруща.

Дальше на засіданнях організаційного ядра було прийнято рішення, щоб вулицю Інститутську перейменували на вулицю Карманського (колишній учитель гімназії), вулицю Островського – на вулицю І.Чмоли (колишній учитель гімназії).

20 вересня розпочалося свято з нагоди 70-річчя гімназії великим збором гімназистів на подвір’ї школи. На свято прибули гімназисти з усіх куточків України та тодішніх ще союзних республік Радянського Союзу, з далеких діаспор Америки, Бразилії, і тому свято за своїм розмахом набрало значимості Всесвітнього форуму. У своєму виступі голова міста Дрогобича М.Глубіш зачитав рішення сесії міської ради про перейменування вулиць, після збору всі учасники відкрили меморіальні дошки, і в кінці першого дня свята відбулася перша екскурсія до музею гімназії. Першу екскурсію провів Мирон Дутко. Хвилювання, радощі, плач (на радощах), коли колишні гімназисти побачили себе і своїх однокласників, які загинули за волю України. Пам’ять полеглих було вшановано хвилиною мовчання.

Ось так радісно і урочисто було відкрито музей української гімназії товариства "Рідна школа” в м.Дрогобичі у 1991 році.

Категорія: історія закладу | Додав: wolfstar (15.08.2013)
Переглядів: 623
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Набір учнів
Батьківськй концер
Copyright MyCorp © 2017 - м.Дрогобич, вул. П.Сагайдачного, буд. №19