Понеділок, 24.07.2017, 02:48
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
історія закладу [49]
Історія класів [0]
історія України [3]
Пошук
...
Головна » Статті » Історія » історія закладу

Франко Іван Якович

ФРАНКО

Іван Якович

(1856-1914)

27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах у сім’ї селянина-коваля Якова Івановича Франка народився син, якого назвали Іваном. Батько Яків народився ще в 1802 році, а мати - Марія Миколаївна Кульчицька, була на 30 років молодша від свого чоловіка. В сім’ї було всього п’ятеро дітей, а Іван був найстаршим. Молодші від нього - сестри Тетяна, Юліана та брати Захар та Онуфрій. Жити було важко і сестри повмирали ще малими. Батьки Івана були людьми добрими, щирими та веселими. Вони не кривдили дітей, не били їх, як це часто траплялося у сім’ях, а розумно виховували у них чесність, почуття справедливості й любові до праці. Про батьків Іван Франко завжди згадував з особливою шаною. На шостому році життя батько віддав сина до школи у Ясеницю-Сільну - рідне село матері Франка. У Нагуєвичах також була двокласна школа, але далеко від дому. Крім того, нагуєвицька школа вважалася гіршою. Школяр жив тоді у свого дядька Павла Кульчицького, "досить бідного селянина і одного з найсимпатичніших людей, яких я знав” - згадував пізніше І.Франко. У  вільний від уроків час Франко з товаришами пас худобу на толоці, ходив на черешні на гору Магуру, по гриби та малину в ліс Дуброву, ловив рибу. Після закінчення початкової школи Франко вчився у дрогобицькій головні міській школі, так званій нормальній. Ходив до школи Івась в селянському одязі, через що не раз терпів кпини паничів. Вчився добре і адміністрація була вимушена визнати його найкращим учнем. На урочистому закінченні навчального року серед запрошених батьків був і Яків Франко. Коли сину вручали нагороду за відмінне навчання (книжку), батько голосно заплакав. Батько помер в 1864 році. Його поховали на почесному місці біля церкви. Після смерті батька сім’

У 1875 році І.Франко вступив на філософський факультет Львівського університету. Тут він сподівався одержати грунтовні знання, але був розчарований. Юнак поринав у роботу, самостійною працею надолужуючи те, чого не могла  дати йому навчальна програма. Книги стали його університетом. В університеті знайшов собі щирих друзів - М.Павлика й І.Белеєм та почав листуватися з Михайлом Драгомановим. Вступивши до так званого "Академічного кружка”, Франко систематично виступав на сторінках друкованого органу цього гуртка журналу "Друг”, зі своїми першими літературними творами. У 1877 р. за розповсюдження соціальних ідей студента Івана Франка заарештували. Після дев’ятимісячного ув’язнення він був вимушений на деякий час залишити навчання в університеті. Його виключили з товариства "Просвіта” та з "Академічного кружка”. У 1878 р. І.Франко разом з Михайлом Павликом видавали журнал "Громадський друг”. Це був перший український журнал революційно-демократичного напрямку. Після виходу двох номерів журнал був конфіскований. Довелося змінити назву на "Дзвін”, а потім - на "Молот”. І.Франко часто бував серед робітників Борислава та Дрогобича, не раз вів бесід з питань політичної обізнаності з питань економії з робітниками найбільших тоді заводів "Польмін” і "Галіція”. Кілька раз виступав з статтями в польській робітничій газеті. У березні 1880 року Франко поїхав до Коломиї в приватній справі. По дорозі, в с.Яблонові, його заарештували та відправили до коломийської вязниці. Франка звинувачували в причетності до замаху на місцевого війта селянами. Насправді з цією справою І.Франко не мав нічого спільного. Три місяця Франка тримали у в’язниці, а потім, важко хворого, під наглядом жандарма відправили до Нагуєвич. Після митарств по в’язницях Франко жив у свого вітчима в Нагуєвичах. Згодом повернувся до Львова і разом з Іваном Белеєм готує журнал "Світ”. Матеріальна скрута змусила Івана покинути Львів. З квітня по жовтень 1881 року він жив у с.Нагуєвичах, на зиму переїхав до Львова, а весною 1882 року знову повернувся в село і пробув там до грудня. Перехворів у селі тифом і після одужання допомагав вітчимові працювати в полі. Поліція пильно стежила за кожним кроком Франка. У 1886 році він одружується з Ольгою Хоружинською. З сім’єю часто відвідує село і взагалі тут зустрічався з багатьма відомими людьми.

90-ті роки - роки напруженої громадсько-політичної та літературної праці Франка. Він пише ряд п’єс, зокрема драму "Украдене щастя”, захищає у Відні докторську дисертацію, сподіваючись викладати у Львівському університеті. Тут у 1895 році Франко прочитав свою пробну лекцію на тему: "Наймичка” Т.Г.Шевченка”. Але через опір реакціонерів йому так і не довелося викладати в університеті. Трудящі Галичини в 1895-1898 роках чотири рази висували І.Франка кандидатом до австрійського парламенту і галицького сейму. Але реакційне австрійське чиновництво разом з польською шляхтою і націоналістичними народовцями вдалися до найганебніших провокацій і насильства, тільки б перешкодити обранню Франка депутатом до парламенту.

1 січня 1901 року побував в Стрию на святковому відкриттю Народного дому, де був обраний почесним гостем.

Ім’я Франка набуло широкої популярності за межами Галичини і особливо в слов’янських країнах. В 1896 році Харківський університет присвоїв І.Франку звання доктора російської словесності. До нього звертаються за порадами. З далекого заслання пише йому листи П.Грабовський, зустрічається з М.Коцюбинським, Л.Українкою, Б.Грін­чен­ком та іншими письменниками.

Вже будучи хворим, І.Франко вирушив у 1909 році в останню подорож до Києва та Одеси. У 1913 році Дрогобиччина привітала з 40-річчям громадсько-політичної та літературної діяльності Франка. В 1915-1916 роках Франко важко хворіє.

28 травня 1916 року Каменяр помер і був похований 31 травня у Львові на Личаківському кладовищі. Над могилою пізніше було споруджено пам’ятник - каменяр лупає скелю, який зберігся дотепер.


Склав                                Бевзюк Ростислав, 

Категорія: історія закладу | Додав: wolfstar (14.08.2013)
Переглядів: 998
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
...
Copyright MyCorp © 2017 - м.Дрогобич, вул. П.Сагайдачного, буд. №19