П'ятница, 23.06.2017, 03:37
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Пошук
...
Головна » 2015 » Липень » 2 » Духовна віднова вчителів Рідної школи
22:14
Духовна віднова вчителів Рідної школи

І знову за вікном благодатне літо. Залишився позаду ще один навчальний рік, який уже традиційно педагогічний колектив ЗОШ №1 імені Івана Франка завершує молитовною прощею.

Чому  саме паломництво? Для нас це найнеобхідніший та найкорисніший вид відпочинку, що поєднує в собі відновлення фізичних і душевних сил.

У теперішній час новітніх технологій, надшвидких ритмів життя та заматеріалізованості суспільства часто не вистачає часу глибоко замислюватися про справжній сенс нашого життя, про стосунки з Богом чи стан душі. А в паломницькій подорожі  людина отримує таку можливість. У наших щорічних мандрівках традиційним став духовний супровід священика – отця Ростислава Мелеха. Ми спільно молимося ранішні молитви, Ісусову молитву, переживаємо хвилини тиші, беремо участь у Літургії, маємо можливість приступити до святих тайн Сповіді та Євхаристії.

Україна багата святими місцями. Ми вже мали змогу причаститися благодаті  у Крехові, Уневі, Гошеві, Зарваниці. Цьогоріч  же було здійснено паломництво до ще однієї святині – монастиря Походження Дерева Хреста Господнього у Підкамені.

Цей монастир має давню передісторію, що сягає княжого періоду – ХІІ століття. Будівництво обителі пов’язане з пам’яткою природи – Каменем – пісковим останцем заввишки 17 м і завширшки 8-10 м із прямовисними стінами. Фундаторами монастиря були магнатські роди Вишневецьких, Чарторийських, Любомирських, Собєських, Потоцьких, Калиновських.

Протягом такої довгої історії монастир мав і оборонний характер (ХІІІ, XVII-XVIII ст.). Центральною пам’яткою комплексу є величавий собор – бароковий костел,  який освятили 1695 року. Король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєський виділив кошти на побудову склепіння храму.

У XVIII столітті до храму прибудували вежу. 1746 року Михайло Потоцький продовжив будівництво келій.  Тоді тут жили близько 150 ченців.

Тут усе дихає древністю, а ще – намоленістю. Ми мали змогу приступити до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, для якої ще 1725 року папа Венедикт ХІІІ прислав з Риму золоті освячені корони. А в 1727 році Богородицю у Підкамені вшановували більше 200 тисяч осіб. Завдяки численним зціленням прочан, що і сьогодні приходять до обителі, гору, на якій зведено монастир, вірні  вважають святою. Жорстоке ХХ століття майже знищило Підкамінський монастир. Але тут і далі творяться чуда. Свідченням цього є дві мироточиві ікони. Одна з них почала мироточити у березні 2014 року…

Кожного ранку три монахи-студити у церкві ікони «Не ридай мене, Мати»  моляться святу Літургію  за усіх нас, за нашу багатостраждальну Україну. Ми мали щастя молитися разом із ними.

А потім  - смачна трапеза, яка буває тільки у монастирях, бо присмачена добром, миром, спокоєм і неймовірною відкритістю на ближнього. Дуже хочеться вірити, що колись Україна відбудує Підкамінський монастир, що має таку древню історію і сьогодні запрошує усіх нас причаститися тут святості.

Подякувавши Богородиці за милість, а отцям за гостинність, рушаємо далі. Наступне місце, куди прямуємо, - Почаївська Лавра. 1712 року монастир визнав унію з Римом і ввійшов у чин Святого Василія Великого. Тоді ж почалось інтенсивне будівництво, на місці старих храмів з’явився велетенський монастирський комплекс. Василіани займалися видавничою діяльністю та освітою. 1831 року царський уряд віддав монастир православній церкві.

«Біжать у Почаїв стежки та дороги…»  - співається у відомій церковній пісні. Тут дійсно багато людей залишають біля стіп Божої матері свої біди, а повертаються дорогами спокою, сили та надії.

Будучи у Почаєві, не можна не заїхати до джерела святої Анни. Воно знаходиться уже на території Рівненщини,  серед соснових лісів. З 2000 року тут діє жіночий скит Свято - Миколаївського жіночого монастиря.

Колись на цьому місці з’явилася ікона Святої Анни, згодом тут забило цілюще джерело, про яке відомо ще з XVI століття. Вода,  у якій дуже високий вміст срібла, круглорічно  має однакову температуру – плюс 6 градусів. Занурившись із молитвою у цілющі води джерела святої Анни, вчителі Першої школи виходили з нього оздоровленими і фізично, і духовно.

Наближався до завершення цей насичений гарними враженнями  і молитовно наснажений день. Кожен з нас жертвував Господеві це паломництво у конкретних намірах, але нашим спільним наміренням було прохання про мир і якнайшвидше завершення війни. Віримо, що Бог почує наші молитви.

Поверталися назад, сповнені глибокими почуттями миру, надії та особливої душевної радості, співали церковні пісні, згадували святі місця, куди душа ще не раз рватиметься, щоб знайти такі бажані для кожного спокій та відраду.

Дякуємо щиро отцю Ростиславу Мелеху та голові профкому ЗОШ №1 Оксані Ярославівні Брелик за організацію прощі. Бажаємо усім гарного літа!

Від імені паломників – Світлана Фаринович

Переглядів: 257 | Додав: orest | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Липень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
...
Copyright MyCorp © 2017 - м.Дрогобич, вул. П.Сагайдачного, буд. №19